22 травня у Білій Церкві відбувся захід до 165-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка у Каневі на Чернечій горі.
До погруддя Шевченка прийшли представники місцевої та районної влади та громадськості, аби вшанувати неперевершеного світоча української культури, геніального поета і мислителя Тараса Григоровича Шевченка. Він відомий в історії України не тільки як геніальний поет, а і як непохитний борець за її державну незалежність та політичну самостійність. І через нього ми усвідомлюємо себе – як народ.
Під час заходу відбулося нагородження переможців конкурсу, який проводиться у межах територіального історико-мистецькому проєкту «Шевченкове КОЛО», започаткованого Центром позашкільної освіти «Соняшник». У 2026 році конкурс проведений у двох в номінаціях: малюнок – «Тарасові шляхи» та авторська поезія – «На сторожі – Слово!».
У номінації «Малюнок», молодша вікова категорія, перемогла Марія Дубина, учениця 6 класу ліцею іноземних мов – гімназії №9, керівник Надія Кухарська.
У номінації «Малюнок», старша вікова категорія, перемогу здобула Софія Рогоцька, учениця 8 класу гімназії – початкової школи №13, керівник Світлана Юдіна.
У номінації «Поезія», молодша вікова категорія, перше місце отримала Мілана Шелест, учениця 6 класу гімназії – початкової школи № 3 ім. Тараса Григоровича Шевченка, керівник Олена Швагер.
У молодшій віковій категорії Гран-прі виборов Максим Губарев, учень 6 класу гімназії – початкової школи № 6 «Перспектива», керівник Тетяна Омельченко.
У номінації «Поезія» — старша вікова категорія, перші місця посіли: Софія Лужецька — учениця 10 класу ліцею «Вектор» — гімназії №18, керівник Людмила Томащук, та Дар’я Дибовська — учениця 7 класу ліцею «Перша Білоцерківська гімназія», керівник Ірина Запорізька.
Також у старшій віковій категорії Гран-прі виборов Микола Пономаренко, учень 9 класу опорного ліцею – гімназії №20, керівник Петро Розвозчик.
Нагороди переможцями вручили перший заступник міського голови Інна Новогребельська та директор Центру позашкільної освіти та професійного самовизначення учнівської молоді «Соняшник» Ліля Ляшенко.
Цього дня лунали вірші переможців, які ввійшли до поетичної збірки «На сторожі слово!» у виконанні учасників театральної студії «Пролог» Центру позашкільної освіти «Соняшник» (керівник Тетяна Яковенко).
Твір «Зоре моя вечірняя» виконав Народний аматорський вокальний ансамбль «Оберіг» Білоцерківської школи мистецтв імені Якова Яциневича (керівник Ірина Афанащенко).
Пам’ять Великого Українця, громадянина, поета, художника учасники заходу вшанували хвилиною мовчання.
До погруддя Великого Тараса учасники заходу поклали квіти — на знак шани та вічної пам’яті.
Тож нехай для всіх нас та майбутніх поколінь Шевченко залишиться тією невидимою ниткою, що тримає націю разом. Поки в українській хаті — чи то на рідній землі, чи за кордоном — звучить його слово, доти живе Україна.
Для довідки
10 березня 1861 року о 5-ій ранку перестало битися серце великого Кобзаря. Поховали Шевченка у Петербурзі. Проте остання воля поета була поховати його в Україні. У квітні 1861 року, царський уряд, нарешті, дозволив перевезти його на Батьківщину. З Києва 20 травня останки Кобзаря на пароплаві перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
Минулося 165 років. В Україні знову йде війна. І слово Тараса Шевченка актуальне та гостре як ніколи. Його образ вбачається скрізь — у засмальцьованому пікселі під Бахмутом, у кожному графіті на звільнених стінах Херсона, у холодному підвалі, де при світлі ліхтарика дитина вчить рядки про «садок вишневий, у кожному статусі в соцмережах, коли бракує власних слів, щоб описати лють чи любов. Голос Тараса звучить не як відлуння минулого, а як наказ: вистояти та перемогти.
Фото
