Такі дані опублікували в Київському міжнародному інституті соціології після проведення соціологічного опитування громадської думки протягом 2-17 грудня 2024, під час якого було опитано 985 респондентів у віці 18 років і старше. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Між лютим і жовтнем 2024 року вінститут вперше зафіксував зниження частки тих, хто готовий терпіти стільки, скільки буде потрібно – до 63%. Показник не змінювався від початку вторгнення до лютого 2024 року (стабільно близько 71-73%)
Між початком жовтня і груднем 2024 року також спостерігається незначне, але зниження частки тих, хто готовий терпіти стільки, скільки буде потрібно – до 57 %.
На графіку нижче наводиться ситуація в розрізі регіонів[2] та зміни протягом цього року (при цьому треба враховувати, що на кожний регіон припадає не дуже багато респондентів, тому почасти динаміка може бути пов’язаною із вищою похибкою). Якщо між лютим і початком жовтня зниження запасу міцності простежувалося насамперед на Півдні і (особливо) Сході, то до грудня відбулося «вирівнювання» між регіонами. Так, на Заході з 71% до 57% і в Центрі з 70% до 59% стало менше тих, хто готовий терпіти стільки, скільки буде потрібно.
При цьому на Півдні і Сході ситуація навіть дещо покращилася і наразі на Півдні 57%, а на Сході 51% відповіли, що готові терпіти стільки, скільки буде потрібно (на початку жовтня було, відповідно, 50% і 38%).
В результаті, зараз (у грудні 2024 року) різниця між регіонами стала значно менш помітною (хоча на Сході лишається трохи менше тих, хто готовий терпіти стільки, скільки буде потрібно, а також вища невизначеність).
На графіку нижче відповіді респондентів наведені у розрізі достатку їх родини. З одного боку, є тенденція, що чим більш заможна у респондента родина, тим вищий запас міцності.
Зменшення частки тих, хто готовий терпіти воєнні складнощі стільки, скільки буде потрібно, безумовно є тривожною тенденцією, яка потребує уваги влади та суспільства.
