«Останнє справжнє місто на Землі – це Жмеринка. У нас тут, щоправда, не Париж, але щиро запрошуємо до нашого шалашу. Об береги Жмеринки б’ються хвилі Світового океану…» – кількома фразами літературний герой Ільфа і Петрова Остап Бендер прославив на весь світ Жмеринку.
«Жмеринка – це не просто місто на карті, це напівміфічне місце, де відбувається дія половини єврейських анекдотів», – життєвий жарт з серії книг «Мандруємо Україною».
«Тореадори – це найсміливіші герої і ловкачі. Головне тут – тренування і спритність. Розумієш? Уперше в історії Васюківки – бій биків. Тореадор Іван Рень і тореадор Павло Завгородній! Гості з'їжджаються з усієї України. Трансляція по радіо і по телевізору. Навіть у Жмеринці видно буде….», – український письменник Всеволод Нестайко.
«Його знають не тiльки в навколишнiх селах i в районному центрi, а навiть у Жмеринцi, де вiн iнодi буває у родичiв», – Всеволод Нестайко.
«З приводу цiєї поштової скриньки дiд Салимон теж жартував, казав, що туди можна вкинути листа на той свiт. I дiйде! Швидше, нiж до Жмеринки», – Всеволод Нестайко.
«Зі світових осередків культури він знав лише Київ, Мелітополь і Жмеринку. І взагалі він був переконаний, що земля пласка», – Ілля Ільф та Євген Петров, роман «Золоте теля».
«Розбишака-Заважака гигикнув і сказав, що з такою кирпою не те що «міс Америка», а й «міс Жмеринка» стати неможливо», – Всеволод Нестайко, «Казкові пригоди Грайлика».
«Відступаємо. А вже Жмеринку захопили повстанці…», – Володимир Сосюра, роман «Третя рота».
А які цитати знаєте ви? Діліться у коментарях!
