90 років – це справжній життєвий рубіж, який символізує мудрість, досвід і силу духу. Такі ювілеї стають святом не лише для самих ювілярів, а й для всієї нашої громади, адже вони нагадують про цінність родинних традицій, життєвого досвіду, і щирих людських стосунків.
21 листопада 90-а осінь ступила на життєвий поріг ще однієї шанованої мешканки нашої громади – Ганни Павлівни Киричук із Паланки.
З поважним, мудрим ювілеєм, за дорученням Томашпільського селищного голови Валерія Немировського, довгожительку привітали головний спеціаліст відділу освіти, спорту, культури та туризму Інна Карпин, головний спеціаліст відділу загально-організаційного забезпечення селищної ради (Паланський старостинський округ) Світлана Кедь. Гості побажали Ганні Павлівні міцного здоров’я, побільше світлих і радісних днів у її житті, родинного затишку та щасливого довголіття. На згадку про цей знаковий день вручили бабусі-ювілярці пам’ятний подарунок та букет осінніх хризантем від селищної ради.
Народилася Ганна Павлівна 21 листопада 1935 року у селі Паланка у сім’ї простих сільських трударів. Вона й досі пам’ятає важкі періоди свого дитинства. Особливо болюче їй врізалась в пам’ять післявоєнна голодовка 47-го року. Їх сім’я дуже бідувала тоді. Батько багато працював трактористом у сусідньому селі лише за трудодні, а мама, щоб хоч якось прогодувати сім’ю, час від часу їздила на заробітки на західну Україну. Одного разу Аня та її менший брат ледь не померли від голоду. Мама затримувалась з чергової поїздки, а в хаті вже не залишалося й крихти – лише горнятко з голим окропом в печі. Дякувати Богу, над дітьми зглянулась сусідка, — поділилась двома невеличкими квашеними бурячками та ще в добавок дала жменьку гарбузових зернят. А незабаром і матір повернулась, привезла пуд заробленої картоплі. Швиденько приготувала дітям картопляні галушки, смак яких Ганна Павлівна запам’ятала на все своє довге життя – смачнішої страви на своєму віку вона не куштувала.
У 8 років Ганнуся пішла до школи. З п’ятого по десятий клас вона разом з іншими учнями середніх та старших класів у жнивну пору допомагали на колгоспному току – сушили зерно, переносили з місця на місце горох, прибирали у стодолах, забирали мішки з-під зерноочисної сортувальної машини петкус.
Після закінчення школи Ганна понад усе мріяла вивчитись на педагога, але так і не змогла вступити до омріяного вузу, бо в родини не було звідки її навчати. Влаштувалась на роботу, а навчалась заочно — у Брацлавському технікумі, здобула фах бухгалтера.
Сорок років жінка працювала бухгалтером у тваринницькій галузі села. Її відповідальність, точність і відданість справі були прикладом для колег та молодших поколінь. Завдяки її сумлінній роботі господарство розвивалося, а село зміцнювало свої позиції у виробництві. Навіть після виходу на заслужений відпочинок Ганна Павлівна ще деякий час працювала обліковцем на фермі. А згодом — у ревізійній комісії села. Й досі ювілярка користується заслуженою пошаною та повагою серед односельців.
У 1965 році паланчанка Ганна Киричук вийшла заміж за горишківчанина Петра Голотенка. Душа в душу вони прожили дуже щасливих але недовгих 20 років подружнього життя. Народили двох чудових синів Володимира і Віктора. Та на превеликий жаль у 1983 році Петро Філімонович помер.
Усе своє подальше життя Ганна Павлівна присвятила дітям і роботі, доглядала стареньких хворих батьків. Головне багатство ювілярки – це її родина. Має бабуся вже п’ятьох онуків і двох правнучат. Дуже переймається вона за онука Юрія, який нині служить у лавах ЗСУ — боронить Україну на передовій. Молить Бога за нього вдень, і вночі та за всіх українських синочків, аби оберігав їх на всіх життєвих дорогах, і щоб скоріше закінчилась ця війна.
Довгожителька так і залишилась проживати у власній оселі. Попри свій поважний вік Ганна Павлівна й досі залишається активною, самотужки готує собі їжу, цікавиться новинами в країні, піклується про своє нехитре маленьке господарство – має два котики, два песики і кілька курочок, догляд за якими доставляє їй неабияку розраду та втіху.
До своєї рідненької матусі-бабусі з любов’ю горнуться та у всьому їй допомагають син Володимир, невістка Тетяна, онучка Світлана, помічниці-правнучки, які проживають неподалік, у сусідніх Вапнярках. Часто зі смачними гостинцями власного виробництва навідується сусідка Надія. Так і живе старенька рік за роком, в надії на Бога й людську доброту.
Шановна Ніно Павлівно! Від імені жителів всієї нашої громади вітаємо Вас із мудрим ювілеєм Вашого життя! Уклінно дякуємо Вам за теплу згадку, за материнську молитву, за простоту душі, велику людяність і щиру доброту. Бажаємо Вам та Вашим рідненьким міцного здоров’я, благополуччя, лише хороших новин, і мирного неба над головою. Нехай Господь почує Ваші молитви, й по милості своїй дарує благополуччя усій Вашій великій родині, а Україні — мир і спокій!
З роси й води Вам, шановна ювілярко! На многії і благії літа!
«
