На фасаді Івано-Франківського професійного будівельного ліцею відкрили анотаційну дошку Герою Назарію Василюку. Зібралися його рідні, друзі, представники ліцею та міської влади, щоб вшанувати пам’ять і подвиг свого випускника, який віддав своє життя за свободу і незалежність України.
«За час навчання Назар запам’ятався молодим хлопцем, який прагнув навчатись, розвиватись і опановувати для себе професію. В роботі, в майстерні виробничого навчання він мав хист до декоративно-прикладних робіт, таких як ліплення по дереву. З юних років у Назарія був закладений фундамент до патріотичного виховання. Мав гарні дружні відносини з одногрупниками. Щедрий, доброзичливий, симпатичний молодий хлопець. Завжди на позитиві, оптимістично налаштований. Був маминою опорою в закладі, а ще більше вдома після роботи, був юним господарем. Велика подяка мамі, що виховала не тільки доброго сина, але й гідного патріота, який став на захист нашої Батьківщини, змінивши олівець, пензлі на зброю. Далеко не кожен готовий на такий крок. Бажаю нам всім кріпості в цей непростий час, хай скоріше настане спокій і мир. Слава Герою, слава нації», – говорить заступник директора Івано-Франківського професійного будівельного училища Мирослав Пасакас.
Назарія виховували в дусі патріотизму з дитинства. Він слухав розповіді дідуся про споконвічну боротьбу українського народу за волю і незалежність. Після закінчення школи три роки навчався в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї. Любив співати, знав багато патріотичних пісень, був членом народного гурту «Козаки». Мав добру вдачу, легко знаходив спільну мову, був душею будь-якої компанії. Здобувши освіту, працював в Україні та за кордоном. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист нашої держави. Добровільно пішов до військкомату, не сказавши рідним. Перебував на навчанні у Львівській області, а після бомбардування полігону був направлений в Донецьку область. Пізніше був зарахований солдатом 21 роти 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади ЗСУ (в/ч А 1126). Мужній захисник, вірний військовій присязі загинув 2 квітня 2022 року в нерівному бою з окупантами поблизу н.п. Бражківка Ізюмського району Харківської області.
У хвилини затишшя між бомбардуванням Назарій встиг поговорити, попрощатися з рідними, бо відчував, що це вже його останній бій. Назарій назавжди залишився в пам’яті рідних люблячим сином, братом, хресним татом для племінниці. Повним віри, що Україна переможе ворога і здобуде незалежність. Назарій нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Мама Героя, пані Ірина, поділилась щемливими спогадами про свого сина. Вона розповіла про його світлий характер, про останню розмову з ним, коли він відчував, що це його останній бій, і попрощався з рідними. Вона також підкреслила, що такі Герої, як її син, мають бути увіковічнені в історії.
«Назарій був світлою, добродушною людиною. Він завжди був душею компанії. Він дуже гарно співав. Він настільки був добродушний до всіх людей, до рідних і чужих. Світла людина була. Безперечно пам’ятаю останню розмову з ним. Він напевно був вже впевнений в тому, що він не вийде з того бою, його взвод дуже атакували, і в час затишшя він зв’язався з усіма нами: з татом, зі мною, з сестрою. І він попрощався з нами. Це правда. Він попрощався і сказав: «Я вас всіх дуже люблю». Він мені завжди казав: «Мамусю, я вас сильно люблю. Пам’ятайте мене і тих всіх хлопців, що гинуть за нашу Україну». Він добровільно пішов на війну, без нашого дозволу. Тобто ми це обговорювали на відстані, тому що ми були на відстані. Він був згідний, що йому не треба нікуди йти, але 8 березня, не сказавши нічого нам, пішов у військкомат. І тоді вже після того сказав: «Мам, я пішов, я йду служити», – ділиться мама Ірина Василюк.
Теплими спогадами про Назарія поділилася також його племінниця Анастасія Оленчук. Вона згадує, яким добрим і щасливим був її дядько, як він завжди допомагав їй і проводив з нею час.
«Він був дуже щасливий та в нього було дуже добре серце. Він дуже любив малювати. Наприклад, мені треба було зробити проект до школи, він завжди мені допомагав. Ми завжди дивились з ним фільми, на річку їздили», – розповідає племінниця Настя.
На жаль, війна триває і Івано-Франківськ продовжує втрачати Героїв на фронті. Міський голова Руслан Марцінків закликав пам’ятати подвиг захисників, підтримувати їх молитвою, шаною та конкретними діями. Окрім цього, пригадав нещодавню поїздку на схід, де передав багато дронів та іншу допомогу, яка нищить ворога та зберігає життя нашим воїнам.
«Обовʼязок зберегти памʼять. Я дякую будівельному ліцею, що памʼятають, що є можливість шанувати памʼять, відкрити анотаційну дошку. Адже анотаційна дошка в першу чергу не для рідних, а для всіх нас: для тих, хто буде навчатися в цьому ліцеї, для тих, хто буде сюди заходити, викладачів. Треба памʼятати, якою ціною нам дається українська держава. І саме основне – війна надалі триває. Нещодавно мав можливість проїхати лінію фронту від Запоріжжя до Харківщини. Ночував з хлопцями в Краматорську і хочу всіх закликати не зупиняти допомогу, допомагати. Адже зараз дуже важливо, щоб ми вистояли, щоб була збережена українська держава», – підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
