У Волинському академічному обласному театрі ляльок відкрилася персональна виставка воїна, священника, художника Руслана Кашаюка. Символізм робіт, перегукуючись із прийдешнім світлим святом Христового Воскресіння, надихнув організаторів назвати експозицію «Шлях Христа – шлях України».
«Ніколи не вмів малювати, не любив малювати, – зізнається Руслан. – Пензля мені в руки вклав Бог, коли я після восьми місяців мовчання – наслідок контузії – почав відновлюватися».
Справді, шлях воїна до усвідомлення власного покликання був надзвичайно складним і болісним. Він – учасник Майдану, солдат АТО/ООС знову пішов воювати у 2022 році. У складі батальйону «Айдар» побував на найважчих ділянках фронту, був поранений, мав важку контузію… Віра в Бога і мистецтво, як зізнається, не лише повернула мову, але й дає сили жити, зцілює, надихає допомагати іншим. А ще прийшло усвідомленням власної місії – зробити все, аби про цю війну не забули.«Я тоді довго мовчав – після 2014. Вісім місяців. Потім якісь звуки почав видавати і пробувати малювати. Вчився щось потрохи… В мене все прив’язане до сакрального – духовне, військове, історія. А перші портрети почав малювати, бо в мене був страх, що історія знову зміниться і все це забудеться. Так вже було. Я знаю, як все забувається і переписується – малим читав із захопленням про «подвиги» партизанів, які боролися з бандерівцями. А вже потім почав дізнаватися, як все було насправді», – розповідає Руслан Кашаюк.З того часу художник створив дуже багато зображень. На одних – миті війни, інші – сповнені релігійного сенсу. Окремо вирізняється серія портретів побратимів – живих і померлих. Ці своєрідні ікони пам’яті, які з іменами-прізвищами та позивними, і представлено на виставці. А ще суголосне зображення Страстей Христових – шляху Спасителя на Голгофу, як мучеництва заради порятунку інших.Читати ще: Молилися на колінах: на стінах волинського храму розвісили портрети Героїв, які намалював військовий
Техніка і художній стиль картин – своєрідні. На шматок скла Руслан наносить дрібні деталі, які створюють єдине ціле. Картини водночас зболено-штрихові, підкреслено прості, контрастні і… просвітлені. Чи можна їх назвати сучасними іконами? Можливо, це й буде перебільшенням, але у них відчувається звертання до Бога і сподівання на Його заступництво.«Можу довго розповідати про ці картини. Їх тут невеличка частина. Вони об’єдналися у проєкт, що виник рік тому. Якраз тоді, десь так само перед Великоднем, я її й презентував. Символічно, що у такий час, бо після Воскресіння – світлі дні, а зараз – шлях Христа. Тут може бути не 12 портретів, і не 12 тисяч… Шлях наш дуже довгий. Не лише 2014 рік, а вже віки й віки. Можна було намалювати і козаків, і воїнів ОУН-УПА, і мучеників з 60-х. Усіх невинноубієнних, які загинули за віру і волю України. Здебільшого тут мої друзі і побратими, яких я знав…», — пояснює художник.Читати ще: У ВНУ відкрили виставку картин військовослужбовця Руслана Кашаюка
Органічно в сакрально-військову тематику творів вплелися музичний і поетичний супроводи експозиції. За це окрема подяка тріо бандуристок «Дивоструни» ВНУ імені Лесі Українки у складі Наталії Чернецької, Алли Омельчук, Катерини Ковальчук (художній керівник – Мирослава Сточанська).Вихованка дитячої театральної студії «Чудасія» Ярина Масюк прочитала вірш Ірини Цілик «Повертайся живим».Керівник обласного театру ляльок Вадим Хаїнський звернувся до присутніх словами геніальної Лесі Українки. «Триптих 1. «Що дасть нам силу?» він задає це запитання у паралель до представлених робіт, і сам дає відповідь.
«Актуальний і без перебільшення пророчий текст. Леся Українка актуалізує це питання, над яким ми розмірковуємо у складні миті життя. І яке таке болюче нині. То що ж дає нам сили? Це не лише шлях віри чи шлях історичний, це шлях кожного з нас», – зауважив Вадим Хаїнський.Варто зазначити, що волинський театр ляльок допомагає оборонцям України з усіх сил, про що свідчать подяки від бойових підрозділів. Кілька його працівників нині перебувають у лавах ЗСУ, а адміністрація та актори допомагають фінансово, проводять благодійні вистави, майстер-класи тощо. Власне ця виставка також є частиною проєкту «Великодній оберіг для Захисника», у рамках якого на фронт передадуть листівки від дітей, писанки, паски, печиво, кошти.На шлях допомоги іншим прийшов і Руслан Кашаюк. Попри проблем зі здоров’ям, він намагається підтримувати воїнів-побратимів. Постійно організовує виставки-продажі картин, збирає матеріальну допомогу. А ще темами своїх робіт, які виходять із обпаленої вогнем війни душі, постійно нагадує: боротьба триває, у перемогу потрібно вірити, пам’ятаючи усіх, хто віддав за це життя. А тим хто вижив, потрібно бути опорою.
«Я себе лікую малюванням. Намагаюся лікувати і хлопців – займаюся з ними арт-терапією. З ними знову знаходжу спокій і сили. Показую людям, намагаюся розповісти, донести, аби почули оце все», – не стримує емоцій Руслан Кашаюк.«Має бути розуміння змалку про те, в який ми час і для чого ми це все проходимо-проживаємо. І маємо бажати перемоги, адже без перемоги миру не буде. Нам не пощастило з сусідом, але кожна країна може нарікати на сусіда. І не в них справах, а в нас самих. Як будемо виховувати діток – так і будемо жити… Пройде Великдень і буде трішки легше. А зараз – час Христа. Дякую вам. Все буде Україна!»
Олександр ДУРМАНЕНКОЗнайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Повідомити
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
