Із самого ранку рясним дрібним дощиком плакало небо над змученою, зраненою але нескореною нашою милою Батьківщиною. Разом із небом плакала осиротіла родина, плакали люди. Ще один хоробрий Син України через цю кляту війну завчасно покинув цей білий світ. Із кожним разом ці невимовно болючі втрати все важче усвідомлювати, й все важче переживати.
Сьогодні, 30 жовтня, в Томашпільській громаді знову скорботний день: в осатанню земну дорогу проводжали мужнього 55-річного воїна-земляка, гнатківчанина Сергія Сергійовича Мельника. Увесь його рідний Гнатків, родина, побратими, керівництво громади, старостату, друзі, знайомі та просто небайдужі жителі громади прийшли, щоб доземно вклонитися та подякувати Герою за його ратний подвиг.
Народився Сергій Сергійович Мельник 21 червня 1969 року у селі Гнаткові. Тут у місцевій школі здобув повну середню освіту. Після вступив на навчання до Львівського професійно-технічного училища №59, здобув фах «електромонтер станційного обладнання телефонного зв’язку». По закінченні училища відслужив строкову військову службу у ракетних військах. Повернувшись з армії у рідне село, одружився, разом із дружиною Валентиною Іванівною народили та виховали двох чудових синів, — Олега та Віталія. Деякий час чоловік працював електромонтером в Томашпільській АТС. Сергію дуже до душі була його робота, він постійно прагнув самовдосконалюватися та розвиватися у цьому напрямку. Тому у 1990 році для подальшого навчання вступив до Харківського електротехнічного технікуму транспортного будівництва на спеціальність «Електрозв’язок та транспорт». Згодом працював на АТС у рідному Гнаткові: ремонтував телефонні лінії, моніторив якість сигналів між точками зв‘язку, виявляв та усував несправності телефонних мереж майже у кожній хаті села. А ще Сергій Сергійович налаштовував на потрібну хвилю сільське проводове радіо, на трансляціїю якого всі гнатківчани з великим нетерпінням щоденно очікували о 6-й ранку. Односельці дуже любили його й цінували, адже він дуже відповідально й совісно виконував все, за що брався. Після того, як Гнатківську АТС ліквідували, у 2008 році чоловік влаштувався працювали у ТОВ «Зелена долина».
Сергія Сергійовича Мельника було призвано на захист України 5 червня 2024 року. Служив він у званні: старший солдат стрілець номер обслуги першого механізованого відділення другого механізованого взводу третьої механізованої роти механізованого батальйону. Загинув хоробрий воїн 19 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ізмайлівка Покровського району Донецької області.
Недовгим виявився бойовий шлях воїна-Героя. Та за цей короткий проміжок часу він брав участь у запеклих оборонних боях на Донецькому напрямку. Стільки всиг прожити й пережити, що й ворогу не побажаєш. Для побратимів Сергій Сергійович назавжди залишиться в пам’яті людиною слова, вірності і честі. Він безмежно любив свою родину, був найкращим батьком і гідним прикладом чоловічої мужності для своїх синів й улюбленого онука, чуйним братом, хорошим другом і односельцем. Страшенно важко сприймати те, що життя Сергія обірвалося у розквіті сил. Він так мріяв, щоб скоріше закінчилася війна, щоб знову на Україні запанували мир і спокій. Хотів мирно працювати, радіти успіхам синів, бавитися з онуком, просто жити своїм життям. Але, на превеликий жаль, у кровожерливої війни свої плани і власна трагічна арифметика.
Зі щирими словами співчуття й підтримки на траурному мітингу, який відбувся у центрі Гнаткова, біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні воїнам-односельчанам, до родини загиблого воїна звернулися староста Гнатківського старостинського округу Людмила Лукіянчина, Томашпільський селищний голова Валерій Немировський, начальник відділення обліку мобілізаційної роботи – заступник начальника першого відділу Тульчинського РТЦК та СП, майор В’ячеслав Рузяк. Глибоке співчуття від імені начальника Тульчинської районної військової адміністрації Олександра Гаврилюка та керівництва Вінницької ОВА родині загиблого висловив заступник начальника Тульчинської РВА Володимир Скалій.
Заупокійну панахиду над тілом полеглого в бою військовослужбовця у місцевій Свято-Покровській Церкві з настоятелем храму протоієреєм Миколаєм соборно відслужили священники Української Православної Церкви Томашпільського благочиння.
Поховали хороброго українського солдата, — Сергія Сергійовича Мельника, на Гнатківському кладовищі за всіма релігійними канонами й військовими почестями.
Схилімося перед Господом у щирій молитві за всіх, хто жертовно на полі бою поклав своє безцінне життя за кожен наш спокійний день, за мирне небо над Батьківщиною. Будьмо гідними їх ратного подвигу, та, неодмінно, — ПАМ’ЯТАЙМО!
УКЛІННА ВДЯЧНІСТЬ ТОБІ, ГЕРОЮ, І ЦАРСТВО ВІЧНЕ НА НЕБЕСАХ!
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ УСІМ ПОЛЕГЛИМ ЗАХИСНИКАМ!
«
