У ліцеї №2 Івано-Франківська відкрили анотаційні дошки загиблим випускникам навчального закладу — Ігорю Довбняку та Дмитру Скірину. До заходу долучилися рідні та друзі захисників, учні ліцею та небайдужі мешканці громади. Дмитру Скірину було лише 22. Активний учасник шкільного гурту «Воля». Грав на скрипці та був завжди світлим і життєрадісним. У січні 2023 року долучився до лав Збройних сил України, служив у легендарній 10-ій гірсько-штурмовій бригаді. Загинув у бою з російською армією 24 червня 2023 року на Донеччині.
«Дмитрик зразу відрізнявся від усіх. Завжди щасливий, життєрадісний. Я памʼятаю, коли були якісь труднощі, приходила в клас і бачила посмішку Дмитрика, то посміхалася разом з ним. Сьогодні лінійка дуже відрізняється, дуже важко втрачати таких хороших дітей, наших воїнів. Вічна слава тобі, Дмитрику, вічна слава вам, воїни! Низький уклін. Слава Україні!», — у своєму слові до присутніх зазначила класний керівник Дмитра Скірина Лілія Горай.
Добрий, чесний і справедливий – так говорять про ще одного загиблого випускника ліцею №2 Ігоря Довбняка. Коли почалася повномасштабна війна в Україні, маючи щасливу родину: дружину та двох синів, не роздумуючи став на захист Батьківщини. Хотів захистити від ворога свою сім’ю. Вже на службі військовий дізнався, що в нього буде ще одна дитина. Після щасливої звістки від дружини вірив, що невдовзі побачиться із маленькою донечкою. Однак не судилося.
«Він був дуже сильною, доброю людиною, старався допомагати. Був чесним і старався, щоби все було по закону. Нікого не ображав. Він був правильний такий. По собі залишив двох прекрасних хлопчиків, синочків, старшому Владиславчику 9, і меншому Назарчику 5 років. І ще він не дочекався своєї третьої кровиночки, донечки, про яку він дуже мріяв. Він мріяв, що буде заплітати їй косички, хотів, щоби була дівчинка. На жаль, війна в нас забрала його, і він не дочекався цього щасливого моменту», — розповідає сестра загиблого Героя Ігоря Довбняка Ірина Бистрова.
Дмитра Скірина та Ігоря Довбняка у ліцеї добре пам’ятають. Оскільки заклад невеликий, учні, батьки та вчителі були однією родиною. Будучи школярами, захисники зростали мужніми та патріотично налаштованими хлопчиками. А коли виросли, стали захисниками цілої шкільної родини.
«Школа в нас невелика. Ми з перших днів у цьому закладі ставили собі завдання, щоби ми здружилися з сім’ями, щоби ми знали добре родини. І одну, і другу родину ми знаємо. Тим більше вони вчилися в нас родинами, не тільки ці хлопці, але і їх брати, сестри, всі вони є випускниками нашої школи. В нас в школі віддавна стоїть питання національного виховання. На уроках ми ставимо максимальне завдання, щоби діти виховані були в дусі патріотизму, можливо, навіть в націоналістичному дусі, можливо, в такому навіть конфронтаційному дусі. Щоби вони були мужніми і впевненими в собі українцями», — розповідає директор ліцею №2 Володимир Засідко.
540 загиблих та близько 140-ка зниклих безвісти – такі страшні цифри втрат у нашій громаді. За словами очільника громади Руслана Марцінківа, найкращим вшануванням пам’яті полеглих захисників – це продовження їх справи – боротьби проти окупанта. Тому закликає допомагати українській армії та підтримувати захисників.
«Тому наш обов’язок – це вшанувати гідно пам’ять через відкриття анотаційних дошок. Двоє наших воїнів навчалися в ліцеї №2. Вона не є великою, але, бачите, навіть на такій маленькій школі вже є дві анотаційні дошки. На жаль, в цій школі є і зниклі безвісти. Гідно маємо вшанувати пам’ять. Найголовніше вшанування пам’яті – це наша Українська перемога, тому допомагаємо, волонтеримо, передаємо допомогу. Місто цього року понад 600 мільйонів гривень спрямовує на захист для наших захисників на купівлю дронів і допомогу нашим військовим. Тому це основне зараз завдання», — резюмував Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
