У школі всі думали, що він стане артистом: веселий, оптимістичний, активний хлопець, без якого не проходив жоден урочистий захід у Жмеринському ліцеї №5. Ярослав Вольський 8 років професійно займався вокалом у Дитячій музичній школі, і його викладач Любов Діденко бачила у ньому майбутнього музиканта. Однак участь в козацькому таборі в 13 років сформувала у молодого юнака зовсім інше бажання щодо вибору професії.
І коли 9 років тому під час показових змагань серед козаків, бандуристів і мольфарів йому сказали, що він матиме «Велику славу Воїна», Ярослав не вірив у те пророцтво. Однак у 21 рік старший лейтенант Ярослав Вольський згідно Указу президента України отримав орден «За мужність ІІІ ступеня».
Ярослав – відважний захисник, який разом зі своїм батьком Ігорем Вольським, водієм маршрутки «2А», стали на захист рідної держави і нашої свободи. Ярослав тримав оборону Києва, в березні 2022 року звільняв Бучу, а в вересні 2022 року – радісно піднімав з побратимами 4 танкової бригади і президентом України синьо-жовтий прапор у звільненому місті Ізюм у Харківській області.
Про бойовий шлях молодого юнака, який ще вчора навчався в ліцеї №5 у Жмеринці, і через російську окупацію був змушений екстерном завершити навчання у Львівській Національній академії сухопутних військ України та відправитися на війну – у нашій публікації.
Братики Ярослав і Матвій Вольські
Наше знайомство з матусею нашого захисника було зовсім випадковим. Вікторія Вольська дуже позитивна, усміхнена жінка, в житті якої є три найважливіші її серцю чоловіка – коханий Ігор та двоє синочків – Ярослав та 10-річний Матвій, який мріє стати льотчиком.
Сім’я жмеринчан щасливо жила у Жмеринці до початку повномасштабного вторгнення ворога, а після 24 лютого 2022 року їхнє життя кардинально змінилося…
Батько Ігор Анатолійович до війни працював водієм на маршруті «2А» у Жмеринці, син Ярослав закінчив ліцей №5, Кам'янець-Подiльський лiцей з посиленою вiйськово-фiзичною підготовкою і розпочав навчання у Львівській Національній академії сухопутних військ України імені Петра Сагайдачного. Через повномасштабну війну Ярослав разом із однокурсниками був змушений завершити навчання екстерном, і вже в лютому 2022 року курсант відправився на справжню війну.
До війни працював водієм на маршруті «2А» у Жмеринці
Батько Ігор Вольський
«Він приїжджав додому на Різдво і казав, що буде війна, буде справжня війна, а ми не вірили. Вони, хоч і студенти-курсанти, але все знали, і попереджали нас…», — розповідає мама військового Вікторія Вольська.
На запитання, чи не планувала жінка виїхати тимчасово з України з молодшим сином, твердо зауважує: «Куди їхати? Це наша земля! Наша територія! І наші чоловіки і сини стали на захист усіх нас, а ми повинні бути для них надійним тилом! Ярослав пропонував нам виїхати, але у нас навіть в думках не було такої ідеї. Дуже страшно було в перші дні війни, коли ми не розуміли, що і як відбувається. Я розуміла, що не можу питати в сина про ситуацію, але я все-таки змогла передати йому передачу, коли вони ешелоном доправлялися у гарячі точки, щоб стримувати ворога».
У школі всі думали, що Ярослав буде артистом
Батько Ярослава, Ігор Вольський, міг не піти на війну, бо має проблеми із зором, він зовсім не бачить без окулярів, але не став добиватися довідок і перекомісій: «Здоровий!», — почув у відповідь комісії в березні 2023 року, і не заперечував. Пішов за сином боронити рідну землю.
Вікторія залишилася вдома із наймолодшим сином, Матвійчиком, і почала робити все можливе і неможливе, що підтримати своїх хлопців, які стали на захист України.
«Коли я відправляла своїх чоловіків на війну, я бачила перед очима картинку з фільму «В бой идут одни старики». Це було так страшно, що це не кіно і не сон, а насправді відбувається з твоєю сім’єю…», — розповідає Вікторія.
