Війна — це завжди трагедія. Вона приходить неочікувано, ламає долі, забирає найкращих. Україна вже понад три роки живе в умовах повномасштабного вторгнення, і кожен день приносить нові втрати. Кожен загиблий — це чийсь син, чоловік, батько, друг, сусід. Болить кожне ім’я, болить кожна історія…
У серці Томашпільської громади назавжди залишиться ще одне безсмертне ім’я воїна, Захисника, земляка, який віддав своє життя за свободу України — Юрія Анатолійовича Вишнівського із Вапнярок.
Сьогодні, 2 жовтня, десятки мешканців села Вапнярки, родичі, керівництво громади, місцевого старостату, друзі, побратими зібралися біля будинку, де проживав з сім'єю 40-річний воїн – Юрій Вишнівський, щоб вклонитися ратному подвигу Героя й провести його в останню земну дорогу.
Народився Юрій Анатолійович Вишнівський 19 серпня 1985 року у селі Вапнярки. Тут зростав, ходив до школи. З малих років Юрко був справжньою опорою для своїх батьків, щоб допомогти їм з коштами не цурався ніякої роботи, пас корів у місцевому колгоспі.
Закінчивши 11 класів Юра пішов далі навчатися до Комаргородського професійно-технічного училища. Тут він здобув дві професії – водій та газоелектрозварник. Після училища працював у Києві на заправній станції, потім у Вапнярці — майстром з монтажу пластикових вікон. Згодом влаштувався працювати водієм у ТОВ «АК «Зелена долина». У 2010 році Юрій Вишнівський одружився з односельчанкою Аліною, у подружжя народилося двоє чудових синочків – Сергійко та Сашко.
Був призваний на військову службу під час мобілізації у грудні 2023 року Тульчинським РТЦК та СП, служив водієм другого механізованого відділення третього механізованого взводу третьої механізованої роти механізованого батальйону.
Загинув хоробрий український воїн Юрій Анатолійович Вишнівський 27 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області.
Юрій був позитивною, дуже доброзичливою та хорошою людиною, любив свою землю, родину, друзів. Він був хорошим сином, люблячим та дбайливим чоловіком і батьком, вірним другом, надійним побратимом. Коли на Україну прийшла війна, Юра не залишився осторонь. Зі зброєю в руках став на захист рідної країни, знаючи, що може не . Його вибір був свідомим, мужнім і глибоко патріотичним.
Зі словами співчуття та підтримки до родини полеглого воїна на траурному мітингу, що відбувся біля сільського будинку культури у центрі села Вапнярки, звернулися головний спеціаліст відділу загально-організаційного забезпечення Вапнярківського старостинського округу Ольга Мельник, голова Томашпільської територіальної громади Валерій Немировський, офіцер відділення цивільно-військового співробітництва першого відділу Тульчинського РТЦК та СП капітан Роман Снісаренко.
Панахиду за упокій душі полеглого воїна Юрія та всіх загиблих українських Захисників у храмі Великомучениці Параскеви соборно відслужили священники Української Православної Церкви Томашпільського благочиння.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на кладовищі у його рідному селі.
Висловлюємо щирі співчуття та низький уклін родині полеглого Захисника. Невимовно боляче, що війна обірвала ще одне молоде життя, назавжди осиротила рідних і всю нашу громаду.
Безмежна вдячність, вічна і світла пам'ять тобі, Герою!
Вічна пам’ять усім полеглим за Україну оборонцям!
«
