У середині щедрого, стиглого літа 90-й день народження відзначила шанована довгожительки нашої громади – томашпільчанка Ольга Юхимівна Шікірява.
У цей знаковий для бабусі-іменинниці день до її оселі завітав Томашпільський селищний голова Валерій Немировський. Він щиро привітав довгожительку з поважним, майже віковим днем її народження, побажав бадьорості духу, міцного здоров’я, родинного затишку, мирного неба, поваги від людей, турботи від рідних. Та в знак великої вдячності вручив ювілярці квіти та подарунок від селищної ради.
Народилась Ольга Юхимівна Шікірява (Перейма) 15 липня 1935 року у селі Біла (нині Томашпіль). Життя ювілярки було нелегким, сповненим повсякчасними труднощами та викликами. Вона рано залишилася без батька, пережила лихоліття Другої світової, важкі повоєнні роки, голодомор. Не думала, що доведеться ще раз на своєму віку переживати жахіття війни.
Закінчивши всього кілька класів у Томашпільській школі Ольга, будучи ще зовсім незміцнілим, тендітним підлітком, пішла працювати у колгосп. Усе своє трудове життя жінка працювала у буряківничій ланці – сапала, доглядала, збирала. Ті безкінечні бурякові норми та багатокілометрові гони цукристих й досі приходять до бабусі у спогадах-снах, відгукуються нестерпним болем в натруджених руках і ногах. Невеличка на зріст, завжди спритна до роботи дівчина працювала старанно, на совість – без поважної причини старалась не пропускати жодного трудодня. Із ранньої весни до пізньої осені, у спеку чи негоду – вона завжди була в полі.
Згодом Ольга Перейма вийшла заміж за односельця Івана Шікірявого, який працював теслею на Томашпільському цукровому заводі. Самотужки зводили новий будинок, мріяли про поповнення роду. Та, на жаль, Господь не благословив подружжя на батьківство. Ніколи ні на що не нарікали, жили дружно — душа в душу, один одному завжди і у всьому допомагали, підтримували. Ольга Юхимівна всю себе сповна віддавала роботі. Вона також дуже любила слідкувати за тим, щоб завжди був лад і в домашньому господарстві: святково причепурені хата, подвір’я, ідеально обсапаний город, досита нагодовані корова та птиця.
П'ятнадцять років тому назавжди покинув цей світ Іван Хомович. Ольга Юхимівна залишилась доживати віка одна у власній оселі. Допоки позволяло здоров’я бабуся у всьому, як могла, давала раду самотужки, а коли зовсім занедужала — на поміч старенькій тітоньці прийшла її племінниця Марія Гусак. Віднедавна ще однією незамінною помічницею для неї стала Марія Мартинюк.
Найбільше старенька нині переймається тим, що не може більше самотужки ходити й працювати. Але завжди радіє й дякує Богу за те, що завдяки племінниці має щасливу можливість доживати віка у власній хаті. Тут їй усе таке до болю рідне й знайоме. Бо ж, як то мовиться, у рідній хаті навіть стіни лікують.
Шановна Ольго Юхимівно! Від імені мешканців нашої громади щиро вітаємо Вас із поважним, мудрим ювілеєм! Щиро бажаємо Вам та Вашим рідним міцного здоров’я, добра, миру та злагоди! Божої підтримки Вам у житті на многії та благії літа!
«
