В останні дні щедрого календарного літа поважний, мудрий 90-й день народження завітав у долю шанованої довгожительки нашої громади – яришівчанки Ганни Іванівни Трибіди – жінки з доброю сонячною душею, за плечима якої гідно прожите життя, сповнене праці, любові й турботи про свою родину.
Привітати ювілярку зі знаковою датою у її житті завітали Томашпільський селищний голова Валерій Немировський, головний спеціаліст відділу освіти, спорту, культури і туризму Інна Карпин. Вони від імені всієї громади адресували ювілярці теплі слова щирих побажань міцного здоров’я, родинного затишку та рясного довголіття. У вдячність за багаторічну працю та на згадку про цей день вручили ювілярці пам’ятний подарунок та букет квітів від Томашпільської селищної ради.
Ганна Іванівна Трибіда (Милимуха) народилася 25 серпня 1935 року у селі Яришівка. Батько багатодітної родини загинув на фронті Другої світової війни, тому мати самотужки, як могла, виховувала та ставила на ноги трьох малолітніх діток. Вижити у той непростий, голодний час сім’ї допомогли велика Божа милість та корівчина, яку старанно доглядали та берегли від злого стороннього ока.
Закінчивши сім класів у школі, Ганна відразу ж влаштувалась працювати на Томашпільський цукровий завод. Тут жінка трудилась усе своє трудове життя – аж до виходу на заслужений відпочинок. Стільки важкої роботи переробили її натруджені жіночі руки, адже працювала майже на всіх найважчих ланках виробничого процесу.
Заміж Ганна Милимуха вийшла за односельця Петра Трибіду. У подружжя народилось дві донечки красуні – Надія та Людмила, яким батьки своїм життєвим прикладом дали гарне виховання, допомогли здобути освіту, благословили у доросле життя. В любові та злагоді прожили у парі 61 рік щасливого подружнього життя. На превеликий жаль, Петро Мар’янович 13 років тому відійшов у засвіти.
Замолоду Ганна Іванівна дуже любила куховарити. Та найкраще у неї вдавалась випічка. Пухкіших та смачніших пирогів, як у тьоті Гані – не було у всій окрузі. Жодне родинне весілля не обходилось без її запашних, рум’янобоких короваїв.
Нині бабуся-ювілярка проживає разом із сім’єю доньки Людмили у Томашполі. Дякує Богу, що дав їй таких дбайливих, люблячих та добрих дітей. Має ювілярка 3-х онуків.
Незважаючи на свій поважний вік, Ганна Іванівна має світлий розум, гарну пам’ять та бадьорість духу. На нинішній день її непокоїть лише те, що вона вже певний проміжок часу не бачить білого світу, а найгірше — своїх рідненьких. Перехворівши п’ять років тому на ковід бабуся повністю втратила зір.
Та Ганна Іванівна не нарікає на долю, вона є глибоко віруючою людиною. Тому завжди дякує Богу за все, що Він їй посилає. Скільки позволяло здоров’я, вона завжди старалась не пропустити жодної служби у Храмі. В числі паломників із нашого краю жінка побувала на прощі майже у всіх православних монастирях України. Не припиняється її щира материнська молитва й нині. Молиться вона за своїх дітей, за всіх знайомих, за кожного, хто нині на передовій, а також за те, щоб благословив Господь нашу країну миром.
Шановна Ганно Іванівно усією громадою щиро вітаємо Вас із поважним ювілеєм! Уклінно дякуємо за мудрість літ, за приклад стійкості й доброти. Бажаємо Вам Божої підтримки, доброго здоров’я, душевного спокою, щасливого і щедрого довголіття!
З роси й води Вам на многая і благая літа!
«
