27 Лютого 2023
21:20
Become a Patron!
В грудні у Вінниці закінчився проєкт антикризового хабу “ПЛІЧ-О-ПЛІЧ”, створений для допомоги інтеграції активістів-переселенців та переміщених організацій та в якому взяли участь також місцеві ГО. Протягом трьох місяців для учасників організовували низку культурних та освітніх подій. Зокрема, завдяки освітнім сесіям вони могли пропрацювали свої проєкти для майбутньої реалізації, деякі – навіть заснували власні організації.
Ми вирішили поспілкуватися зі співочільницею очільницею проєкту у Вінниці, співзасновницею артпростору “ПІЧ”, де базувався хаб, та очільницею Мистецького об’єднання “PLAI” Олександрою Венславовською, а також тренерами хабу, Аліною Бочарніковою та Ігорем Арбатовим з “Агенції розвитку майбутнього” з Києва. Зокрема, під час майже годинного спілкування йшлося про особливості організації проєкту, його результати та перспективи, а також – про безпосередньо ідеї, над якими працювали переселенці, що через розв’язану росією війну опинились у Вінниці.
Примітка: Проєкт реалізовувася у рамках програми “Створення антикризових хабів для ОГС”, що впроваджується “ІСАР Єднання” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Про “ПІЧ” як інститут та соціальне підприємництво під час обстрілу
Як зазначила Олександра, унікальність проєкту полягала вже в тому, що заявку на участь в ньому та підготовку вінницькі активісти робили спільно з київськими експертами з “Агенції”, які приїхали до Вінниці теж через війну. В певному сенсі, хаб став проєктом від переселенців для переселенців.
– Це був експертимент, насправді, – розповіла очільниця вінницького хабу. – Представники “IСАР Єднання” вирішили спробувати створити такі антикризові хаби для переселенців, для громадських організацій, активістів, щоб активізувати їхню діяльність. Щоб подивитись, наскільки це дієво в декількох напрямках. І ми бачимо за результатами проєкту, що: по-перше, працюють коворкінги. Люди отримали “точки доторку” в місті. Як сказала вчора Олена Вертосенко (одна з активісток-переселенок, засновниця ГО “Ми з Харкова – авт.), для них “ПІЧ” – це інститут. Вони тут вчились, здобували нові навички. Дехто з них створили нові організації, і я вважаю, це наша маленька перемога. Бо зараз в Україні громадянське суспільство дуже активне. І створюється, насправді, дуже багато громадських організацій, які займаються різними напрямками: від гумдопомоги до психологічної допомоги та різноманітних подій для того, щоб ми одне одного підтримували.
Можна сказати про певні індикатори проєкту: це мінінімум 20 громадських організацій, які взяли участь в ньому. Це і вінницькі, і релоковані громадські організації, а також багато активістів, які були залучені до культурних, нетворкінгових та освітніх заходів. Останніх в нас було всього 10. Це тренінги з фандрейзингу, де ми вчились шукати ресурс для наших проєктів, і тренінги з соціального підприємництва. Пам’ятаю, як сиділи в “ПІЧі”, в укритті, й в момент, коли над Вінницею літали ракети, продумували соціальне підприємництво.
Загалом, завдяки такому простору ВПО отримують у місті координаційний центр, через який вони можуть комунікувати, шукати нові партнерства, мережуватись і просто мати місце для роботи, релаксу, співпраці, комунікації тощо. По-друге: коли ми говоримо про інтеграцію ВПО в міський простір – неможливо це зробити штучним шляхом. Однозначно, має бути їх співучасть в певних процесах. Якщо вони відчувають себе учасниками процесу, вони в цей момент стають частиною нашої громади. Ми побачили, що і під час “Хакатону” вони отримали інформацію і поспілкувались з ГО, які є у Вінниці. Дізнались про різні інституції, фонди, органи міської влади, до кого можна звернутись. Бо просто коли ти сидиш вдома тут і ти з Харкова, або з Херсона, або з Маріуполя, то дуже складно цю інформацію десь дістати. Це довгий шлях. Короткий шлях – це такого типу хаби, проєкти, завдяки яким можна отримати залучення в громадський процес.
Одним із завдань проєкту було налагодити мережування між владою, громадою і бізнесом, між релокованими та місцевими організаціями. І на “Хакатоні” ми спробували це зробити. Також один з інструментів, який був би дуже дієвий – якби релоковані громадські організації змогли реалізувати спільний проєкт з вінницькими громадськими організаціями.
Загалом, три місяці – це дуже короткий термін для антикризового хабу. За цей час ми встигли реалізувати 8 культурних проєктів та 10 освітніх, які були ефективні і для вінничан, і для переселенців. Адже фандрейзинг і соціальне підприємництво – це, певно, одні з небагатьох інструментів, щоб підтримувати державу, громадянське суспільство і вірити в те, що кожен на своєму місці може щось вирішити. Ми, як свідомі громадяни України, маємо думати про те, як, попри теперішні умови, шукати інструменти і варіанти триматись та продовжути жити й діяти.
